Зберегти пам’ять

В історії бурхливого ХХ століття голодомор 1932-1933 років був другим масовим голодом на території України. Світова історія досі не знала такого жахливого винищення народу, яке на сьогодні з повним правом можна назвати геноцидом - злочином проти людства. 1933 рік - незагоєна рана України. Її народ нищили фізично і духовно, і навіть важко уявити, скільки сили йому знадобилося, щоб вижити, вистояти, не зникнути з лиця землі... 

Ця трагедія, масштаби якої просто неможливо усвідомити, нанесла нації неповторний удар, соціальні, демографічні й психологічні наслідки якого сповіщають й сьогодні. Не залишились байдужими до трагічних подій голодомору і запрошені до читального залу бібліотеки-філії № 2 учні школи № 2 (кл. керівник Положенцева І.Ю.).

Пам’ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Звісно, в цей день звучало багато розповідей про часи страшного геноциду проти українського народу, учні вшанували хвилиною мовчання пам’ять про всіх невинно загиблих в роки голодомору. Було запалено світло свічок пам’яті. І воно стало даниною тим, хто навічно пішов від нас у 1933 році.

Наш найсвятіший обов’язок сьогодні - зберегти пам’ять про всіх, хто не дожив, недолюбив, пам’ять про живих і ненароджених, ніхто не має права про це забути.