Переименование п. Новгородское в Нью-Йорк комментарии Николая Мельника

Депутаты хотят переименовать поселок городского типа Новгородское в Донецкой области и вернуть ему историческое название – Нью-Йорк. Так этот поселок назывался до 1951 года. В Верховной Раде уже зарегистрирован соответствующий проект постановления. Его авторы – нардепы от "Самопомочи" Виктор Кривенко и Павел Кишкарь.

Переименовать населенный пункт хотят в рамках декоммунизации. Якобы этим правительство поддержит мнение самих жителей Новгородского. Сейчас там проживает более 10 тысяч человек. Населенный пункт расположен на железнодорожной ветке Константиновка-Ясиноватая, в зоне проведения АТО.

Целесообразность такой инициативы в эфире радиостанции Голос Столицы прокомментировал политолог, эксперт аналитической группы "Левиафан" Николай Мельник. (публикуется на языке оригинала)

Звідки виникла така ідея?

– Йде бажання хоч якось медійно засвітитися тих самих пана Кишкаря та його колеги. Бо якщо подивитися на здобутки цих славетних депутатів, то в принципі Україна може згадати тільки великі арифметичні здібності пана Кишкаря, які допомогли йому виграти в лотерею 300 тисяч гривень, які він потім офіційно задекларував. Все. І то, я думаю, це питання його виграшу ще буде предметом розгляду НАБУ та інших антикорупційних структур.

А щодо декомунізації, це не має жодного відношення до декомунізації, тому що Новгород, наскільки мені не зраджує пам'ять, це взагалі-то місто, яке з'явилося за часів Київської Русі, від якої офіційні українські історики і той самий директор інституту історичної пам'яті пан В'ятрович вважає походження України, тому це лише медійна суть, для того щоб про цих депутатів взагалі не забули.

Я думаю, тій самій "Самопомочі" треба звернути увагу на Львівську область, славетне місто Червоноград, звідки родом спікер ВР Андрій Парубій, та все ж таки повернути і цьому місту його історичну назву.

Якщо медійний ефект хочуть отримати нардепи, які ініціювали це рішення, то достатньо просто про це рішення заявити, і все, далі можна забути про нього?

– Звичайно, це рішення не пройде далі комітету. Ще буде один сплеск під час засідання комітету… але, оскільки він буде проходити через комітет пана Власенка, у нього ще поки клепка є, тому це рішення не буде прийнято.

Як далеко можуть зайти в Україні в цьому питанні? Чи варто очікувати чергової хвилі перейменувань?

– Процес декомунізації, я наполягаю, не буде закінчений до тих пір, доки рідне місто нашого спікера не буде перейменовано. Але це теж така двояка позиція пана В'ятровича, який їздить по всій Україні і запевняє, що всі повинні мати українські назви. Якось дуже двояко відноситься до перейменування Червонограда… це ж червоне, красиве місто. Тому процес декомунізації не буде закінчений.

Щодо позбавлення імперських назв, це вже процес деколонізації. В глобальному тренді, звичайно, це буде корисно Україні, але в якому аспекті? Воно буде неоднозначно сприйматися населенням до тих пір, доки українська влада не зможе похвалитися жодним своїм здобутком, окрім перейменування вулиць, проспектів та міст.

Тому в глобальному розумінні, звичайно, треба проводити процес деколонізації, тому що Україна була довгий час колонією Російської імперії.

Але поки не буде хоч якихось економічних здобутків, поки не буде хоча б якоїсь політичної стабільності, доки президент не почне виконувати свої обіцянки щодо безвізу і закінчення АТО за три дні, а також зарплату кожному солдату по тисячі гривен в день, хоча з такою інфляцією, мені здається, є шанси, то цей процес буде сприйматися населенням неоднозначно, а опоненти президента та влади будуть мати всі важелі для маніпуляцій на ці теми.

А чи не зручно це виявляється? Нехай народ, населення, електорат дискутує, ламає списи навколо назв, навколо перейменування населених пунктів, замість того щоб вирішувати питання економіки, обговорювати бюджети, корупційні оборудки тощо?

– Звичайно, це прекрасна тема для маніпуляцій, але вона була прекрасна тоді, коли наші холодильники були більш повні, ніж зараз. Наразі приходить такий момент, що як не починай інші процеси перейменування, то населення вже менше реагує на це, воно вже менше відволікається.

Тому я вважаю, позитивно, що процес декомунізації все ж таки закінчується, тому що у влади просто закінчуються важелі для маніпуляцій та відверення населення від тих дійсних проблем, які є наразі.

Тому що всі чекали цього безвізу – спочатку 1 січня, потім в 20 числах серпня, потім в 20 числах листопада, але як тільки це не вийшло, ми побачили шалені медіа-атаки на агентів Кремля – Тимошенко, Савченко, і ще буде пошук агентів чиїхсь. А тема щодо перейменування вже буде потроху відходити на задній план.