Вихователь – це життя

Підлуцька Галина Іванівна з 1984 року працює вихователем у ДНЗ № 5 «Дзвіночок» Кіровської селищної ради.

На питання: «Чому ви обрали професію вихователя?» Галина Іванівна відповіла: «Мій вибір професії був більш ніж свідомим. Для мене «вихователь» не професія, не хобі, не робота… Для мене «вихователь» - це життя, моя філософія. Я не працюю вихователем, я живу вихователем. І, не дивлячись на всі труднощі та спроби відмовити мене від вибору цієї «невдячної» професії, я працюю, живу цією професією».

За 32 роки педагогічної діяльності Галина Іванівна напрацювала великий досвід у різних галузях дошкільної освіти, а саме: мовленнєвий розвиток, зображувальна діяльність, математика.

На курсах підвищення кваліфікації її зацікавила нова методика «мнемотехніка» в розвитку мовлення дітей дошкільного віку. Мнемотехніка – це система різних прийомів, полегшуючих запам’ятовування та збільшуючих   обсяг пам’яті шляхом утворення додаткових асоціацій. Галина Іванівна вирішила застосувати цей метод в своїй роботі. Вона ознайомилась з авторськими розробками О.П. Копилова, В.М. Ткаченка «Використання символів в роботі з дошкільниками», Т.Б. Полянської «Використання метода мнемотехніки у навчанні розповіданню дітей дошкільного віку», Н.М. Овечкіної «Використання знаково-символічної аналогії в роботі з дошкільниками». Побачивши ефективність наочного матеріалу, використовуючи готові схеми, але змінюючи та удосконалюючи їх по-своєму, педагог почала використовувати мнемотаблиці в своїй роботі з навчання дітей зв’язного мовлення. Разом з колегою створила проект «В країні добрих казок» з використанням метода мнемотехніки.

Пропрацювавши багато років, Галина Іванівна зробила для себе висновок: логіка у дітей заслабка. Вона провела діагностику з рівня математичних знань. Виявилось, що у дітей слабкий розвиток з уявного мислення, з орієнтування на площині, з класифікації, вміння висловлювати свої судження. Підсумком діагностики стало стимулювання інтелектуального розвитку дітей. Для вирішення проблеми у груповій кімнаті було створено математичний куточок, проводились нетрадиційні заняття: заняття-казки; комбіновані заняття із великої кількості ігор та з невеликою кількістю ігрових завдань; заняття-дозвілля. Активно використовувала видозмінені ігри математичного змісту з фізичними вправами. Поглиблено працюючи над темою «Вплив дидактичних ігор на розвиток математичних здібностей у дітей дошкільного віку», Галина Іванівна спостерігала позитивну динаміку росту інтелектуального розвитку дітей дошкільного віку.

Один мудрець казав: «Дитина – це не посудина, яку треба наповнити, а вогонь, який треба запалити». І зовсім не лячно, якщо наш маленький художник забруднився, головне – щоб він отримав задоволення від спілкування з фарбами та радів наслідкам своєї праці. Ознайомившись з досвідом колег на сторінках журналу «Дошкільне виховання», Галина Іванівна спочатку сама спробувала «нетрадиційно» намалювати, наклеїти. Вийшло! Отримала велике задоволення від процесу та результату. Засвоюючи нетрадиційні техніки малювання, Галина Іванівна дійшла висновку: якщо тобі подобається, коли очі твоїх малюків виблискують від захвату на заняттях, якщо ти жадаєш, щоб кожне заняття було святом, якщо ти жадаєш посміхатися, дивуватися та спілкуватися з розумними, творчо думаючими дітьми – треба більше з ними спостерігати, малювати, імпровізувати.

Галина Іванівна має гасло: «Відчувати-пізнавати-творити». Як педагог-практик вона розуміє, що з розвитком наукових тенденцій треба впроваджувати кращі новаторські ідеї, організовувати педагогічний процес таким чином, щоб дитина грала, розвивалася та навчалася одночасно.