Величне національне свято

Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Такою датою для України стало 22 січня 1919 року - день ухвали Акту злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Консолідуючим фактором соборності виступають міжнаціональна злагода, мир, толерантність.

Двадцяте століття залишило нам у спадок вершинні події минулого, які, віддаляючись, не втрачають своєї значущості та актуальності, потребуючи осмислення сконцентрованого в них історичного досвіду боротьби українства за свободу, незалежність, державність. Соборність українських земель має глибоке історичне коріння, спирається на споконвічну мрію народу про власну незалежну, соборну державу та є інтегральним результатом складного і довготривалого процесу її формування.

Офіційно в Україні День соборності відзначають з 1999 року. Свято встановлено в країні "…враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави…" згідно з Указом Президента України "Про День соборності України" від 21 січня 1999 року № 42/99.

У результаті ухвалення ІІІ Універсалу Української Центральної Ради 7 листопада 1917 р. була проголошена Українська Народна Республіка, до складу якої увійшло 9 українських губерній. Під впливом цих подій в жовтні 1918 р. у Львові представники західноукраїнських політичних партій створили Українську Національну Раду, а 19 жовтня того ж року було проголошено утворення Західноукраїнської Народної Республіки. Відтоді між урядами УНР і ЗУНР велися переговори про втілення ідеї соборності. 1 грудня 1918 р. у Фастові був підписаний "Передвступний договір" про об'єднання УНР і ЗУНР, у якому було заявлено про непохитний намір в найкоротший строк створити єдину державу. Восени 1918 року після перемоги революції в Австро-Угорській імперії на уламках монархії утворилися незалежні держави: Чехословацька Республіка, Королівство сербів, хорватів і словенців, Польська Республіка, Австрійська Республіка, Угорщина, а також (як наслідок збройного повстання 1 листопада 1918 року у Львові та інших містах цього краю) Західноукраїнська Народна Республіка.
Акт возз'єднання був радше символічним знаком прагнення єдності.

22 січня 1939-го було вперше за 20 років урочисто відзначено на офіційому рівні свято Соборності. Відбулось це у Карпатській Україні (м. Хуст), на той час - автономній республіці Чехословаччині. Це був чудовий привід легітимізувати тим самим свою програму побудови української держави.

21 січня 1990 р. патріотичні сили організували "живий ланцюг" між Києвом, Львовом та Івано-Франківськом як символ духовної єдності людей східних і західних земель України. Основне русло ланцюга починалося в Стрию, де сходилися два відроги: один, невеликий, - із закарпатського напрямку, а другий тягнувся від Івано-Франківська. Зі Стрия живий шерег прямував до Львова, звідти - до Тернополя. Далі маршрут проходив через Рівне, Житомир - і до Софійської площі в Києві. За різними оцінками, участь в акції взяли від півмільйона до 3 мільйонів українців.

Досвід попередніх років доводить, що волелюбний український народ здолає всі труднощі на шляху до свого становлення. Унітарність нашої держави закріплена в Конституції України, а цілісність території виступає ключовим фактором її суверенітету.

Відзначення Дня соборності, вшанування творців Акту злуки це не тільки зовнішня суспільна потреба, а й моральний обов'язок кожного берегти світлу пам'ять незліченних жертв, принесених українським народом на олтар незалежності, соборності, державності.

Централізована бібліотечна система
м. Торецька.