Там, де звучить рідна мова, живе український народ
"Плекайте, любіть рідну мову, бо коли розкрилиться наша мова, наша культура, наші звичаї та традиції, збагатиться наш український народ," - таким був основний мотив найрізноманітніших заходів, проведених в школі №7 в рамках тижня української писемності.
Православна церква вшановує пам'ять літописця Печерського Нестора, якого визнають автором однієї з редакції "Повісті врем'яних літ".З найцікавішими епізодами видатної пам'ятки літератури Київської Русі школярів ознайомила з почуттям гордості за історію рідного народу, пошани до його культури група учнів 9 і 10 класів.
Бібліотекар школи Євдощук Є.В. підготувала захоплюючий бібліотечний урок за книгою Паоли Утевської "Таємничі знаки" на тему "Біля джерел нашої писемності" для допитливих і кмітливих учнів 6 класу. До заходів були залучені й учнів молодших класів: із задоволенням на виховній годині "Моя домашня бібліотека" розповідали про улюблені книжки, їх авторів. Пізнавальними для учнів стали години спілкування : "Найстародавніші українські книги" (5-7 класи) й "Остромирове та Пересопницьке Євангелія" - пам'ятки писемності нашого народу"(8-9 класи).
Кульмінацією тижня української писемності стало свято душі нашого народу - мови української - "Мужай, прекрасна наша мово!" Як молитва до Всевишнього під супровід чарівної мелодії зазвучала молитва до мови у виконанні Тищенко А. і Солодовнікової І. : "Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м'яти, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена. Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духа...". І стрепехнулися серця молодих громадян нашої Батьківщини, країни смутку і краси, радості й печалі. Щиро, з любов'ю й ніжністю зазвучали слова семикласників про рідну землю, рясно уквітчану, зеленню закосичену. І полинула пісня українська на просторі про наш милий, чарівний край, пісенний край завзяття і труда. Дует дівчат (Солодовнікова І., Семененко А.) в українському одязі дивували глядачів майстерністю виконання народного танцю.
А скільки гумору, дотепних, влучних висловів, фразеологізмів - справжньої окраси мови - прозвучало у справжній двобійці баби Параски й баби Палажки (сценка за повістю І. Нечуя - Левицького "Кайдашева сім'я").
Неймовірно веселим виступом (сценка з п'єси "Сватання на Гончарівці") захопили шанувальників рідної мови й учні 6 класу: Еккєрт Є., Чернобиль Є.
Неабияку активність проявили школярі в конкурсній програмі свята. З вогнем у душі й сяянням в очах намагалися діти дати правильні відповіді на запитання вікторини, відгадати загадки, розв'язати шаради й, звісно, отримати призи. Та справжньою перлиною свята став продекламований вірш Анастасії Приходько "Як не любити Україну", який юна талановита поетеса- семикласниця написала саме до цієї події!
Закінчилося свято віночком уривків віршів українських поетів із закликом плекати мову, оберігати її, незміряно багату, дзвінку і ніжну, і завзяту, любити звучання слів і запах слів, боротися за красу мови, правильність вимови. Ведучі свята (Тищенко А., Вербець А.) спонукали до зустрічі з найдревнішим порадником - книгою, допомогли оцінити скарби рідної мови. І скільки вогню любові, натхнення відчувалося в юних душах, що вже ніхто не зможе сперечатися з приводу того, що мова українська - золотий запас душі народної, з якого ми виростаємо, яким живемо і завдяки якому маємо велике право й гордість іменуватися народом українським.
Материалы по теме:
