Конституційні традиції українського народу

Україна як сучасна демократична незалежна держава існує вже 21 рік. Наша Конституція дещо молодше. Лише 28 червня 1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання була прийнята Конституція України – Основний Закон, за яким ми живемо і сьогодні.

Втім, українська конституційна традиція може похвалитися ще одним документом – значно більш давнім – який можна віднести до актуальних сьогодні європейських конституцій. Так, мова про «Конституцію» Пилипа Орлика, або, як вона повністю називається, «Договоры и постановления Прав и вольностей войсковых».

Пилип Орлик тривалий час був довіреною особою гетьмана Івана Мазепи. Обіймаючи посаду генерального писаря, він мав безпосереднє відношення до законотворчої діяльності в Україні, регулярно стикався із законодавством інших країн, добре знав закони імперії Петра І та спостерігав за їх реалізацією в Україні. Тому його «Конституція», написана вже в зрілому віці, є продуктом детального аналізу різних правових систем та нормативно-правових актів, документом, який, на думку Пилипа Степановича, якнайкраще підходив для української держави і міг стати запорукою її успішного майбутнього.

«Конституція прав і свобод Запорозького війська» - це програмний документ, який став найвищою точкою політичної думки українців у ХVIII ст., бо він фактично проголошував в Україні незалежну республіку. Це була одна з перших державних конституцій у Європі.

Конституцію України одразу після її прийняття визнали уряди Швеції та Туреччини - країн-союзників, з якими Іван Мазепа та Пилип Орлик воювали проти Росії. Цей документ і сьогодні дивує дослідників своєю актуальністю й високим правовим рівнем, нетиповим для тих часів. Певна частина учених і політиків небезпідставно вважає, що «Конституція», як державний акт республіканського спрямування, на 80 років випередила ідеї Французької революції. Вона стала реальною моделлю вільної, незалежної держави, яка б базувалася на природному праві її громадян на свободу та самовизначення.

Отже, «Конституція» 1710 року була загальнополітичним актом волевиявлення козацького війська, яке на той час втілювало в собі українську державу.

З моменту створення «Конституції» пройшло більше 300 років. Приймаючи Конституцію нової незалежної країни, українці спиралися не лише на документи ХХ століття та досвід інших держав, але й власну конституційну традицію, значно більш давню, ніж у багатьох європейських країн.