Чисто не там, де прибирають...

Хтось колись придумав  це гасло! Інша крайність, це коли нікого ні до чого не закликають, але діють за принципом: чисто там, де прибирають! Ось це гасло хоч і замовчується, але є керівним для більшості. І для тих, хто прибирає (влади, комунальних служб,керівників підприємств і установ), і для тих, хто безбожно смітить. Проведіть опитування, наприклад, курців,які кидають недопалки під бордюри,тротуари,газони, квітники. Дуже багато скаже, що там двірники повинні прибирати, за це гроші їм платять! Та якщо так мислитиме і діятиме кожний двоногий індивід, то для наведення хоча б відносної чистоти треба буде, щоб за всіма нами цілоденно ходили персональні прибиральники з мітлою і совком. Тобто половина працездатного населення працюватиме в економіці та інших галузях, а друга половина - після неї прибиратиме. А в лісі двірників та  прибиральників не передбачено, там тільки робітники лісу, які всіма можливими і неможливими діями намагаються захистити, зберегти ліс, лісових мешканців. Прикро дивиться на те, в що перетворюються наші галявини після настання перших теплих весняних днів: згарища, сміття, вирвані з корінням перші тендітні первоцвіти, зламані дерева, кущі. Одразу бере сум і жах, гине краса, наше багатство, що залишаємо нащадкам. Щоб людина не смітила, гасел і закликів мало, її треба відпо відним чином виховати: в сім‘ї, у школі, в колективі… Та й сама вона, якщо можна так сказати, повинна самовиховиватись.